Бухгалтерський облік - страница 3


Таблиця 2.3.Вступний баланс.

Актив

Пасив

Назва

Сума

Назва

Сума

^ I Необоротні активи:

 

I Власний капітал:

 

Будівлі

161296

Статутний капітал

278408

Споруди

34034

^ Усього за розділом

278408

Транспортні засоби

51800

II Довгострокові зобов’язання

 

Нематеріальні активи

472

Довгострокові позики банку

1375

Заборгованість підзвітних осіб

192

^ Усього за розділом

1375

Усього за розділом

247794

IV Поточні зобов’язання :

 

^ II Оборотні активи:

 

Кредиторська заборгованість по розрахунках з бюджетом

368

Каса

842

Короткострокові позики банку

1936

Дебіторська заборгованість по розрахунках з бюджетом

56

Розрахунки з кредиторами за товари, роботи, послуги

6268

Поточний рахунок

21669

Розрахунки з кредиторами з оплати праці

2266

Малоцінні та швидкозношувані предмети

780

Розрахунки з кредиторами зі страхування

118

Валютний рахунок

2115

Розрахунки за векселями виданими

296

Незавершене виробництво

95

^ Усього за розділом

11252

Готова продукція

497

 

 

Незавершені капітальні вкладення

8740

 

 

Матеріали

7453

 

 

Паливо

130

 

 

Розрахунки з іншими дебіторами

174

 

 

Розрахунки за авансами виданими

369

 

 

^ Усього за розділом

42920

 

 

III Витрати майбутніх періодів:

 

 

 

Витрати майбутніх періодів

321

 

 

^ Усього за розділом

321

 

 

Загальна сума по активу

291035

Загальна сума по пасиву

291035

Головна книга.

Таблиця 2.4. Оборотна відомість.

Назва і шифр рахунку

Сальдо на початок

Оборот

Сальдо на кінець

Д

К

Д

К

Д

К

10: «Основні засоби»

247130

-

-

-

247130

-

12: «Нематеріальні активи»

472

-

-

-

472

-

15: «капітальні інвестиції»

8740

-

-

-

8740

-

20: «Виробничі запаси»

7583

-

1656

-

9239

-

22: «Малоцінні та швидкозношувальні предмети»

780

-

-

-

780

-

23: «Виробництво»

95

-

-

-

95

-

26: «Готова продукція»

497

-

-

-

497

-

30: «Каса»

842

-

2266

2787

321

-

311: «Поточний рахунок»

21669

-

2013

9059

14623

-

312: «Поточні рахунки в іноземній валюті"»

2115

-

-

-

2115

-

37 "Розрахунки з різними дебіторами"

735

-

521

-

1256

-

39: «Витрати майбутніх періодів»

321

-

-

-

321

-

40: «Статутний капітал»

-

278408

-

-

-

278408

50: «Довгострокові позики»

-

1375

-

-

-

1375

60: «Короткострокові позики»

-

1936

1210

1617

-

2343

62: «Короткострокові векселі видані»

-

296

-

-

-

296

63: «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

-

6268

5215

1987

-

3040

64: «Розрахунки за податками і платежами»

56

368

603

-

291

-


65: «Розрахунки зі страхування»

-

118

96

-

-

22

66 "Розрахунки з оплати праці"

-

2266

2266

396

 

396

Сума:

291035

291035

15846

15846

285880

285880


Таблиця 2.5.Шахматна відомість





Актив

Пасив

Назва

Сума

Назва

Сума

^ I Необоротні активи:

 

I Власний капітал:

 

Основні засоби

247130

Статутний капітал

278408

Нематеріальні активи

472

^ Усього за розділом

278408

Усього за розділом

247602

III Довгострокові зобов’язання

 

^ II Оборотні активи:

 

Довгострокові позики

1375

Каса

321

^ Усього за розділом

1375

Поточний рахунок

14623

IV Поточні зобов’язання :

 

Поточний рахунок в іноземній валюті

2115

Короткострокові позики

2343

Малоцінні та швидкозношувані предмети

780

Короткострокові векселі видані

296

Вииробництво

95

Розрахунки з постачальниками та підрядниками

3040

Готова продукція

497

Розрахунки з кредиторами зі страхування

22

Виробничі запаси

9239

Розрахунки з оплати праці

396

Розрахунки з іншими дебіторами

1547

^ Усього за розділом

6097

Капітальні інвестиції

8740

 

 

^ Усього за розділом

37957

 

 

III Витрати майбутніх періодів:

 

 

 

Витрати майбутніх періодів

321

 

 

^ Усього за розділом

321

 

 

Загальна сума по активу

285880

Загальна сума по пасиву

285880
^ Таблиця 2.6.Кінцевий баланс.

Розділ 3. Облік амортизації основних засобів.

У процесі експлуатації основні засоби поступово втра­чають свої споживчі та фізичні якості й стають непридат­ними для використання. Матеріальний знос основних засобів має назву «фізичний знос». Виділяють також мо­ральний знос у двох формах. Перша форма полягає у втраті місткості засобів праці внаслідок підвищення про­дуктивності праці. Навіть за умови, що нова техніка нез­мінна за техніко-економічними характеристиками, ши­роке її застосування має нижчу вартість і призводить до того, що придбані раніше засоби праці втрачають частку своєї вартості. Друга форма морального зносу спричине­на поширенням досконаліших і продуктивніших машин і механізмів, що також призводить до втрати вартості менш економічних засобів праці. їх доцільно замінювати новими, якщо економія коштів від такої заміни переви­щує суму втрат від морального зносу, оскільки уповіль­нюється зростання продуктивності праці та знижується ефективність виробництва.

Однак вартість основних засобів не зникає безслідно, а переноситься у вигляді відрахувань на вироблений про­дукт, виконану роботу чи надану послугу, стає частиною їхньої вартості. Таким чином, за весь час експлуатації об'єкта його вартість має бути повністю перенесена на новостворений продукт. Ці щорічні відрахування є поступо­вим погашенням вартості зношуваних основних засобів і мають назву «амортизаційні відрахування», або «аморти­зація».

Амортизація (знос) — систематичний розподіл амортизованої су­ми активу протягом терміну його корисної експлуатації.

У зв'язку з цим необхідно з'ясувати сутність понять «амортизована сума активу» і «строк корисної експлуа­тації активу». Згідно з П(С)БО 7 «Дохід» амортизована сума — це собівартість активу (або сума, яка заміняє її у фінансових звітах) за відрахуванням ліквідаційної вар­тості. Строк корисної експлуатації — очікуваний період використання активу підприємством або кількість вироб­лених одиниць продукції чи інших подібних одиниць, яку підприємство сподівається отримати від цього акти­ву.

Ліквідаційна вартість — чиста сума, яку підприємство сподіваєть­ся одержати за актив по закінченні строку його корисної експлуа­тації після відрахування очікуваних витрату зв'язку з вибуттям.

Згідно з П(С)БО 7 об'єкт основних фондів амортизу­ється фактично до досягнення ним ліквідаційної вартос­ті, яку підприємство встановлює самостійно.

Об'єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі.

Метод амортизації об'єкта основних засобів підпри­ємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його викорис­тання.

Можливість його зміни розглядається у разі зміни очікуваного способу одержання від його використання економічних вигод.

Амортизація об'єкта основних засобів за новим мето­дом нараховується, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації.

Нарахування амортизації:

Сума амортизації до бюджету не стягується.

Кожне підприємство має право обрати найбільш від­повідний метод нарахування амортизації з тих, що пе­редбачені П(С)БО 7:

Метод прямолінійного списання. Суть цього методу полягає в тому, що амортизована сума переноситься на амортизацію рівномірно протягом строку корисної екс­плуатації активу:



Цей метод є найбільш прийнятним для списання ос­новних засобів, що не підвладні впливу інших чинників, крім строку корисного використання. До таких основних засобів, зокрема, належать будівлі та споруди, загально-виробниче устаткування та ін.

Таким чином, при застосуванні прямолінійного мето­ду амортизована вартість об'єкта рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його корисного вико­ристання. Цей метод заснований на припущенні, що су­ма нарахованої амортизації залежить від строку (трива­лості) експлуатації об'єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

Метод прямолінійного списання має свої переваги й недоліки. Переваги методу — простота розрахунку та рівномірность розподілу суми амортизації між облікови­ми періодами, що забезпечують зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком є те, що цей метод не враховує морального зносу, різниці у вико­ристанні виробничої потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації та необхідності збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Метод зменшення залишкової вартості (залишку). Цей метод передбачає визначення річної суми амортизації множенням річної норми амортизації на залишкову вар­тість об'єкта на початок звітного року (або первісну вар­тість на дату початку нарахування амортизації). Річну норму амортизації (у відсотках) обчислюють як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості ро­ків корисного використання об'єкта з результату від ділен­ня ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Суму амортизації за рік визначають за формулою:



Норма амортизації визначається в цьому випадку так само, як і в попередньому, в момент придбання об'єкта, її обчислюють за формулою:



де — норма амортизації у відсотках, T— кількість ро­ків корисного використання об'єкта.

Норма амортизації за цього методу значно вища, ніж за прямолінійного; значення норми залишається незмін­ним протягом усього терміну використання об'єкта. Ба­за для нарахування амортизації постійно (з року в рік) змінюється. Це забезпечує швидку (прискорену) аморти­зацію об'єкта протягом перших років його експлуатації.

За цього методу залишкова вартість ніколи не дорівню­ватиме нулю. Метод зменшення залишкової вартості ґрунтується на припущенні, що новий об'єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу в перший рік його екс­плуатації. Відтак його віддача (продуктивність, потуж­ність) з року в рік зменшуватиметься. Таким чином, протягом першого року експлуатації об'єкта буде отри­мано більше економічних вигод, ніж у кожному наступ­ному.

Отже, економічне обґрунтування цього методу — нара­хування більшої суми амортизації за перший рік викорис­тання об'єкта і поступове її зменшення в майбутньому.

Оскільки при застосуванні цього методу суму аморти­зації нараховують нерівномірно, так само нерівномірно накопичується сума зносу і зменшується залишкова вар­тість. Останнього року експлуатації об'єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної вартості.

Методом зменшення залишкової вартості доцільно обчислювати амортизацію об'єктів, що піддаються швид­кому моральному старінню, через що термін їхнього ко­рисного використання можна визначити лише приблиз­но. До таких об'єктів належать використовувані в адмі­ністративних цілях транспортні засоби, прилади, засоби зв'язку, меблі, комп'ютери.

Різновидом методу зменшення залишкової вартості є метод прискореного зменшення залишкової вартості. Згідно з ним річна сума амортизації визначається як до­буток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та подвоєної річної норми амортизації, об­численої, виходячи з терміну корисного використання об'єкта.

Розрахунок прискореної амортизації здійснюють за формулами:




При застосуванні методу прискореного зменшення за­лишкової вартості річна норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до за­лишкової вартості об'єктів основних засобів. При цьому першого року експлуатації об'єкта 03 нараховується найбільша сума амортизації, відтак вона щороку змен­шується.

Передбачувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому остан­нього року експлуатації об'єкта річну суму амортизації обчислюють не за формулою, а як різницю між залишковою вартістю об'єкта на початок останнього року екс­плуатації і передбачуваною ліквідаційною вартістю.

^ Кумулятивний метод, або метод суми цифр років. Ґрунтується на розрахунку так званого кумулятивного коефіцієнта, який, по суті, є нормою амортизації. За такого методу річну суму амортизації визначають як добуток амортизованої вартості та кумулятивного кое­фіцієнта.

Розрахунок амортизації здійснюють за формулою:

Річна сума = (Первісна вартість () — * Кумулятивний

амортизації Ліквідаційна вартість()) коефіцієнт

Кумулятивний коефіцієнт обчислюють на кожний рік використання об'єкта діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуваного терміну використання об'єкта ОЗ, на суму кількості років його корисного вико­ристання. Сума років (або цифр років) корисної експлу­атації об'єкта — результат додавання порядкових номе­рів років, протягом яких функціонує об’єкт. Якщо термін експлуатації об’єкта тривалий, сума цифр років визначається за формою кумулятивного числа:



Ефект від використання цього методу такий самий, як і від використання методу зменшення залишкової вартості: в перші роки експлуатації списується основна частка первісної вартості, але досягається це не за раху­нок поступового зменшення бази нарахування амортиза­ції, а за рахунок зменшення норми амортизації. Після закінчення останнього року експлуатації об'єкта його за­лишкова вартість дорівнює ліквідаційній.

^ Виробничий метод. Цей метод передбачає нарахуван­ня місячної суми амортизації як добутку фактичного мі­сячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Це єдиний метод, за яко­го місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не діленням на 12 річної суми амортизації (або норми амортизації), як при застосуванні прямолінійного мето­ду, методу зменшення залишкової вартості та кумуля­тивного.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням амортизованої вартості на загальний очікуваний обсяг продукції (робіт, послуг) із використанням об'єкта ОЗ:



Для визначення цієї ставки інформація про термін корисного використання об'єкта непотрібна. Однак необ­хідна інформація про очікуваний обсяг виробництва, який може виражатися як у натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах та ін.), так і в грошових. Від­повідно норма амортизації може встановлюватися на штуку, тонну, гривню та ін.

Перевага цього методу полягає в тому, що він забез­печує максимально рівномірний (справедливий) розподіл амортизаційної вартості на вироблену продукцію. Однак його використання обмежене. Він застосовується переду­сім для амортизації основного технологічного устатку­вання (машин, верстатів), за

яким може бути визначено випуск продукції (обсяг робіт, послуг), і основним його недоліком є те, що нерідко важко визначити сумарний виробіток об'єкта.

Застосування цього методу можливе для всіх основ­них засобів конкретних підрозділів (цехів, відділень, фі­лій) із нерівномірними обсягами виробництва.

Різні методи розрахунку амортизації можуть застосо­вуватися до різних груп (об'єктів) основних засобів. Більше того, якщо окремі компоненти основного засобу мають різні терміни корисного використання, їх можна амортизувати окремо від усього об'єкта і навіть із засто­суванням різних методів амортизації.

При нарахуванні амортизації термін корисної екс­плуатації та ліквідаційна вартість мають переглядатися, особливо у випадку зміни первісних характеристик об'єкта (модернізація, дооцінка та ін.). Крім того, мож­лива й зміна методу нарахування амортизації. Такі змі­ни розкривають у примітках до фінансових звітів.

Для вибору економічно обґрунтованого методу амор­тизації слід порівняти результати нарахування аморти­зації для одного об'єкта.

Необхідно узагальнити дані обчислення амортизацій­них відрахувань і залишкової вартості у наведених вище прикладах з метою вибору методу (методів) нарахування амортизації.

Підприємство може найшвидшими темпами покрити витрати на придбання виробничого устаткування, вико­ристовуючи методи зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод нарахування зносу. Цей висновок вип­ливає із швидкого зниження залишкової вартості устат­кування в перші роки експлуатації.

4106415300720339.html
4106512486031310.html
4106708549467851.html
4106867297478123.html
4106921550392595.html